Небезпечна шаурма по-киевски. Труїтися не перестануть

0


















Хвиля отруєнь шаурмою, що прокотилася по столиці та її околицях минулого тижня, хоча і не була першою, але актуалізувала тему якості вуличної їжі.

За інформацією Госпродпотребслужбы, отруїлися шаурмою 93 людини, купували її в чотирьох різних точках — в Дарниці, на Поштовій площі, біля метро Харківська та біля метро Лісова. Всі ці кіоски закуповували м’ясо в одного постачальника. Якого саме – Госпродпотребслужба чомусь не називає, але діяльність його вже припинена.

Журналісти агентства Укрінформ шукали сертифікати на м’ясо в кіосках шаурми.

…Шаурма, схоже, впевнено бореться за право називатися в Україні теж національним блюдом. Кількість кіосків, які її продають, неухильно росте, і тепер навіть у столиці біля кожної станції метро від однієї до 7-10 «точок». Відомо, що пропозиція народжується попитом, тобто однозначно шаурму люди у нас люблять. Але чи знають вони, що їм продають? І дійсно міф про те, що шаурма, яку продають на вулицях Києва, небезпечна для здоров’я?

Тоді ж з різних рівнів київської влади прозвучало твердження, що вся шаурма в столиці незаконна: тобто у вуличних умовах забезпечити правильну технологію її приготування в принципі неможливо. Але тоді питання: чому ж вони досі працюють?

Перед вихідними, в 12.30, кореспондент Укрінформу включив режим «Оля Фреймут» і відправився оглядати кіоски з шаурмою — попитати людей, що вони думають про отруєння на Дарниці та інших місцях, і перевірити, чи є у продавців всі необхідні дозволи на продаж шаурми. Звичайно, в першу чергу хотілося поглянути на відому точку на Дарниці, де і сталося масове отруєння. Проте, в інтернеті інформації, в якому саме кіоску це сталося — не було.

Дарниця: точка, де потруїли людей — вже закрита. Але й інші — не краще

На станції метро Дарниця (вихід — на Броварський проспект, якщо їхати з центру) є дві точки, які, за словами продавців, називаються «жирними», маючи багато клієнтів. Вони розташовані по обидва боки від входу в метро. Перший ларьок — посеред дня чомусь виявився закритий.

«…поїли тут шаурми і виявилися в лікарні»

“А чому ларьок закритий? Продавець кудись вийшов, не працюють вони сьогодні?» — запитуємо у сусідів — кавового магазину.

“Радійте, що закритий. Вам пощастило більше, ніж вчорашнім клієнтам, які поїли тут шаурми і виявилися в лікарні», — відповідає Артем, молодий продавець. Джек-пот, — подумав я, — ось це місце, де труять людей. Артем, тим часом, поділився місцевими чутками: більше цей кіоск не буде працювати. Сам він, каже, ніколи шаурму тут не їв, тому що не довіряє її якості. Що ж, пошукаємо інший кіоск з шаурмою.

Уявлялося, що шаурму біля станцій метро продають мало не на кожному кроці, проте на Дарниці, принаймні на виході на Броварський проспект — їх там всього три. Два, ми вже бачили, а третій — вглиб ринку, біля зупинок маршруток на Троєщину.

Підходимо. Звичайна фанерна «будка», стоїть з порушенням правил — на місцях для паркування автомобілів, хоча не є транспортним засобом. Біля нього якраз був припаркований автомобіль патрульної поліції. «Запахло смаженим?», подумалося… Але надії на те, що поліція виконує свою роботу і виписує власникам цього Мафу штраф за незаконне зайняття території, були марні — хлопчина-поліцейський купив в сусідньому кіоску цигарок і машина з маяками поїхала.

За той час, приблизно 10 хвилин, поки ми спостерігали, підійшла до кіоску тільки одна парочка, так і те, купили лише мінеральну воду. На заклики продавця азіатської зовнішності скуштувати шаурму не повелися, пояснюючи, що дуже жарко (і дійсно, телефон каже, +30).

«…документи господар завтра ввечері принесе»

— Смачна у вас шаурма? — питаю.

— Смачна і хороша, спробуй, — відповідає продавець, який назвався Назаром, і пояснив, що він з Бангладеш.

— Чули, тут 60 людей отруїлися, це випадково не у вас?

— Я теж про це чув, у мене знайомі отруїлися. Але це там біля метро було.

— А у вас все в порядку з документами? Сертифікат на м’ясо їсти?

— Українські документи є, але я їх показую тільки в міграційній службі. Правильно ж?

— У сенсі?..

— Ну документи має право перевіряти тільки міграційна служба.

— Я запитую про сертифікат на м’ясо.

— А, м’ясо свіже, ми його у фірми замовляємо.

— А є якісь документи на нього?

— Ні, немає. Можете завтра прийти подивитися, господар все принесе.

— А інші документи є? Медична книжка, виписка санстанції?

— Так, все це є.

— Дайте подивитися.

— Все у господаря, він може завтра ввечері принести. Всі документи правильні. Але дивитися їх має право тільки міграційна служба.

— Я про кіоск кажу, мені ваші документи не потрібні.

— І це має право дивитися тільки міграційна служба.

— Все зрозуміло… А ви давно тут працюєте?

— Я тут не працюю, там людина на молитву пішов, він мусульманин, пішов у мечеть молитися, то попросив мене за точкою подивитися. Так що я просто дивлюся.

…Хм. Мечеть в Києві знаю одну діючу. На Татарці. Далеченько…. А інформація від Госпродпотребслужбы про те, що чи не всі кіоски з шаурмою в столиці працюють нелегально — схоже, правда. На Дарниці документів нам не показали, а працівник, схоже, робить вигляд, що не сильний в законах, і працює він, як і сама точка, нелегально. Чи можна довіряти йому своє здоров’я такого типу? Відповідь очевидна, тому йдемо далі.

Святошин: шаурма, як кажуть продавці, краще, ніж гамбургери в Макдональдсі. Але не віриться

«…Ти бачив, що в Макдональдсі в гамбургери кладуть? А у нас клієнт все бачить»

Наступна наша мета — станція метро Святошин. Знаємо, що там у самого виходу з метро на залізничні платформи і автовокзал — скупчення кіосків з шаурмою. Але їх знову лише три: два — біля виходу з підземки і один — навпаки. Клієнтів у них теж обмаль через 10 хвилин підійшов тільки одна людина. Решту часу продавці розмахують газетою — відганяють мух від м’яса. А мух там дійсно багато.

Продавець, який представився Абилом, на моє запитання про документи стереотипно відповів, що всі документи у власника, а він тут ніхто і нічого не вирішує. Про сертифікаті на м’ясо він ніколи не чув, а медкнижка, дозвіл на торгівлю і дозвіл від санепідемстанції — знову у власника кіоску.

Тим часом, Олександр з Коростеня замовив собі велику шаурму і погодився відповісти на кілька запитань. Він їсть Шаурму може, раз на тиждень, може й кілька. Пояснює, що їхати на електричці в Коростень (Житомирська область) цілих 4 години, треба щось перехопити перед дорогою.

“А ти піди ці всі питання в Макдональдсі задавай! Там все зіпсоване, а у нас все свіже! Ти бачив, що вони в ті гамбургери кладуть? А у нас клієнт все бачить», — перебиває продавець нашу бесіду з Сашею, струшуючи при цьому в шаурму залишки м’яса і капусти, що залишилися на столі.

Про отруєння Сашко чув. “Близько 80 осіб у лікарні опинилися… Все чому? Не з-за помідорів ж або капусти, а з-за м’яса. Сальмонельоз — це ж звичайні глисти» — пояснює Сашко, надкусывая ще гарячу шаурму, — «а вони чого? Від несвіжого м’яса».

— І не боїшся є після цього шаурму? — запитую я.

— Та ні, — каже Сашко, і відмахнувся.

“А знаєш, хто у всьому винен? Київська мерія! Це ж всі ларьки їх! І вони повинні зробити не три кіоски, а два, і проконтролювати, щоб усе було свіже. А так сидять собі, отримують гроші ні за що», — висловився Олександр і, дожевав останній шматок шаурми, попрямував на електричку.

Центральний вокзал: «законна» шаурма від Махмуда

«…єдиний кіоск шаурми в Києві, де є всі документи»

Якщо вже в Дарниці і Святошино є проблеми з документами, то сподіватися на те, що точки на Центральному вокзалі їх будуть мати – і не доводиться. Але, на всяк випадок, перевіримо, чи все в порядку з легендарною шаурмою на вокзалі, яка стала «героєм» не одного десятка анекдотів.

Виходимо з метро — стільки кіосків з шаурмою, що очі розбігаються. Підходимо до одного з них по праву сторону від входу в метро. Продавці — люди азіатської зовнішності Махмуд і Инабад, — стоять в очікуванні клієнтів з дуже «кислими» особами. Дізналися, що до них завітали журналісти, але усмішка не з’явилася.

Традиційно, питаю, що з документами — сертифікат на м’ясо? «Так, дивіться: ось на свинину, ось на курятину, а ось на яловичину» — показує мені Махмуд сертифікати зі свіжою печаткою і вчорашньої датою. “Знайдіть в Ютубі відео на Новому каналі, яке знімали в грудні 2016 року. Наш ресторан — єдиний в Києві, у якого є всі документи. Ось вони всі», — розповідає Махмуд, дістаючи з шухляди столу велику синю папку з документами. Відверто кажучи, це шок: на вокзалі… кіоск з шаурмою… має всі документи!

Поки ми розмовляли під’їхав білий Фольксваген, з якого хлопці почали вивантажувати продукти. Що цікаво, м’яса привезли тільки один шампур, якого вистачає десь на 70-80 порцій шаурми, при 100 грамах м’яса на порцію. З цього можна зробити висновок, що доставляють його щодня.

Кияни Юра і Рома, що стояли в черзі за шаурмою, розповіли, що вони чули про отруєння шаурмою на Дарниці. І кажуть, що це — не дивно, тому що бачили, як її готують усюди — на більшості точок брудно, а м’ясо на вигляд не першої свіжості і місцями недосмажене. А на питання, чому ж в такому випадку вони купують шаурму, та ще й на вокзалі, пояснили, що приймають тут вже три роки регулярно — це перевірене місце.

Наш висновок: шаурма таки користується попитом серед киян, незважаючи ні на що. Їдці шаурми можуть знати в деталях, де і чим люди труяться, але це не мотивує їх перестати купувати шаурму. Так що, це мабуть нереально розраховувати на те, щоб закрити всі кіоски з шаурмою — народ на вулиці (ярмарку) як їв, так і буде. Можливо, правильніше було б, не дань збирати, а стежити за якістю їжі, яку продають на вулиці?

08.08.2018
17:28
Источник