Праворуч Жиліна живе: Захарченко кинувши ліпшого друга після провалу

0


















Заснована у Харкові Євгеном Жиліним за допомогою пов’язаність язаного із бандюками-«регіоналами» мера міста Геннадія Кернеса громадська організація «Оплот» у 2010-му швидко завоювала авторитет у обласної центрі та за його межами.

Під маскою благодійного фонду злочинці витворили конверт для всіляких чинуш-крадіїв. Юристи штампували документи виведення з державної власності у приватні руки, аудитори фактично являли собою колекторську службу, а бійці спортивного клубу вирішували всі проблеми силовим шляхом. Всі ці «доньки» організації працювали під егідою «Оплоту» як в Україні, так і в Росії, де колишній мєнт Жилін мав зв’язки із ФСБ. Звісно, через тих самих Кернеса, Добкіна та інших діячів.

Звісно, здебільшого робота «Оплоту» була націлена на всілякі бандитські розбірки, а не на політичні ігрища, принаймні, до кінця 2013-го.

Після початку ж Революції гідності Жилін та його компанія почали активно возити тітушок до Києва, а також «працювати» із активістами у Харкові та інших містах країни. Викрадення, катування, доставка до відділень міліції – всім цим займалися злочинці «Оплоту» аж до втечі Яника. Але ж потім, коли росіянам знадобилося захопити Донбас, – а за задумами до складу так званої «новоросії» малі б увійти й Харківська, Дніпропетровська, Одеська та інші області, – Жиліну надійшло замовлення на війну. У 2014-му російські окупанти збирали найманців звідки тільки могли.

Основними постачальниками бойовиків стали громадські люмпенські організації козаків у РФ та бійцівські заклади типу «Оплоту». Звідки взялися проросійські настрої у терористів Жиліна, довго гадати не треба – як і багато жителів регіонів, у яких затято любили ПР із їх риторикою, представники «клубу» хотіли й далі займатися своїми злочинними справами, а після революції вести такий уклад життя для них було складно.

Відповідальними за власні міста та області призначили ватажків місцевих осередків «Оплоту». У Донецьку керував всім Олександр Захарченко. Саме він та його зграя вперше захопили міськраду, звісно, за допомогою міра лук’янченка, який фактично здав адміністративну будівлю після отримання відповідного наказу від своїх керівників з партії.

А вже через кілька місяців бійці «Оплоту» вже повноцінно взяли до рук зброю з захопених будівель СБУ та МВС та почали воювати у складі зведених терористично-окупаційних міст. Жилін приймав участь у боях на Донбасі не дуже довго та поїхав до Москви розвивати свій бандитський бізнес, де, згодом, був ліквідований у кафе «Вітерець».

Самий осередок організації у Донецьку переформатували після становлення «ДНР». Захарченко створив підрозділ «Оплот Донбасу», який почав займатися лише громадсько-пропагандистською діяльністю. Через неї проходять усі гроші, які РФ виділяє на інші організації типу «Захарят» для військово-патріотичного виховання маленьких жителів окупованої території. Розпилюванням та розподілом займалися підлеглі ватажкові «ДНР» бойовики-ветерани. Очолював «Оплот Донбасу» із самого його заснування Захарченко. Втім, коли наглядати за діяльністю організації у курляйтера не стало годині, він доручив це своєму другові Сашку Ташкенту (діячі кілька разів намагалися один одного вбити, гризлися за владу, але ж згодом залишалися компаньйонами), якого 26 квітня призначив на цю посаду.

Втім, виявилося, що Ташкент почав не тільки кидати одного на гроші, не віддаючи йому реальний відсоток відкатів, але й розробляв план з популяризації своєї постаті серед дітей та дорослих. Наприклад, якщо раніше на уроках вчителям наказували приділяти більше уваги діючому «прем’єр єрові» «динири», явились в місті у ситуація змінилася та темніки містили накази розповідати про ті, якою «великою людиною» є Тімофєєв.

Звісно, такі дії курляйтера не задовільнили, то ж він змусив Ташкента відректися від місця «за власним бажанням», а вже на найближчій конференції «Оплоту» ватажком ставши сам Захарченко. Такі від кадрові рокіровки задля розпилу грошей.

Facenews