Прострочений вибір. Чому українські батьки вступають у вузи замість дітей

0


















Прострочений вибір. Чому українські батьки вступають у вузи замість дітей

09.08.2018

Фото: styknews.info

Список найбільш затребуваних спеціальностей в країні не змінюється вже довгі роки, пише ГК.

МОН опублікував список прохідних балів абітурієнтів за спеціальностями. Порівняно з минулим роком список «топ-10» майже не змінився, незважаючи на запевнення міністра освіти і науки в тому, що структура держзамовлення зазнала істотні зміни на користь «прикладних» спеціальностей, затребуваних на ринку праці та в країні в цілому.

Як і в минулому році, першу позицію в рейтингу займає спеціальність «Стоматологія» з прохідним балом в 193,5. Друга позиція у «Міжнародного права» — 193,35. Далі розташувалися «Міжнародні відносини» (192 бали), «Менеджмент соціокультурної діяльності (188,5), «Міжнародні економічні відносини» (187), «Журналістика» (186,25), «Політологія» (186,05), «Історія та археологія» (184,5), «Фармація, промислова фармація» (184,4) та «Культурологія» (184,3).

Можна з ноткою жалю сказати: «майже нічого несподіваного». В першу чергу, це стосується всього «міжнародного» — це у нас нарозхват ще з часів радянського дефіциту на «закордонне». До речі, деякі з іноземних мов цілком могли б увійти в рейтинг. На китайську мову, наприклад, прохідний бал становив майже 194 бали — на одну десяту вище, ніж стоматологія.

Вибір «кращих з кращих» важко вважати цікавим. У ньому на диво мало свіжого повітря. Навіть журналістика, вперше увійшла в топ-10 — в цьому році скасували творчий конкурс і на цю спеціальність вступали лише за результатами ЗНО — не дуже освіжає ситуацію. Набір «модних» спеціальностей залишається стабільно пострадянським — «Культурологію» з археологією пропоную вважати винятком.

Чому в цьому виборі молодих людей з року в рік так мало свіжого повітря? Зрозуміло, відповідь готова і він простий: це вибір не стільки дітей, скільки їх батьків. Людей, сформованих і обпалених 90-ми, коли юристи, економісти і, особливо, усілякі «міжнародники» (не кажучи вже про стоматологах) становили ту не дуже велику групу, яка «ніколи не бідувала». Це дуже практичний вибір — до ломоти практичний. І такої ж до ломоти прострочений. У нас не тільки школа готує учнів до вчорашнього дня, у нас і в сім’ї уявлення про професійному успіху передаються з покоління в покоління.

Висота прохідного балу, звичайно, штука відносна. Вона залежить не тільки від рівня абітурієнтів, але і від кількості бюджетних місць, виділених у цьому році внз. На більшість спеціальностей-лідерів місць виділили небагато. Це легко пояснити: культурологія, менеджмент соціокультурної діяльності, історія та археологія і навіть міжнародні відносини не особливо затребувані на ринку праці. Що ж до економістів з юристами, то їх просто ставок гати. Тому тим, хто все-таки вибрав ці напрямки, довелося брати участь в дуже жорсткому відборі, обумовленому невеликою кількістю місць. Однак те, що прохідні бали виявилися настільки високі, що говорить і про те, що бажаючих було чимало.

В результаті тільки найдостойніші пройшли на найбільш затребувані спеціальності, переважно, в соціогуманітарній сфері. У цьому немає нічого дивного: умовних «гуманітаріїв» з шкіл випускається як і раніше дуже багато — значно більше, ніж умовних «технарів». І дисбаланс держзамовлення, відверто «нахиленої» у бік технічних і природничих спеціальностей, ситуацію не рятує і ніяк не впливає на орієнтацію як школи, так і «головного іспиту». Українська мова та література — обов’язковий предмет для всіх, хто хоче продовжити навчання у вузі. Другий по популярності обов’язковий предмет, який потрібно здавати більше ніж на половину спеціальностей — математика. Наступну позицію ділять історія України біологія (потрібно для 26 і 27 спеціальностей з 82-х). І останній у рейтингу «найбільш затребуваних предметів на ЗНО» — іноземна мова (7 спеціальностей). З п’яти предметів три — гуманітарні. Здавати географію, як і фізику в обов’язковому порядку доведеться тільки для трьох спеціальностей, хімію — для двох. Так що можна говорити про загальну «гуманітарної» орієнтованості та ЗНО, і школи.

Незважаючи на широкий вибір технічних спеціальностей, випускники з найвищими балами зграями злітаються на «престижні» (вірніше, вважалися престижними в часи маминої-батькової молодості) спеціальності. І мають всі шанси зіткнутися лицем до лиця з кризою завищених очікувань або зовсім безробіттям. Дипломатичну кар’єру роблять одиниці. Серед українських політиків першого ешелону зовсім небагато дипломованих політологів (як і серед «експертів»). Про затребуваність на ринку культурологів з археологами можна співати куплети. Очікування від журналістики (навіть разом з піаром) нічим не виправдані — спеціалістів на ринку так багато, що їх доходи просто не можуть бути високими. Серед стоматологів ходять розмови, що і їх область переживає «кризу надвиробництва». Тому можна лише пошкодувати, що «найкращі» — ті, хто витримав жорсткий конкурс — направили свої сили не в найбільш перспективні області. Не виключено, що вони будуть змушені змінити спеціальність в процесі або після закінчення навчання, чи ж не зможуть влаштуватися на роботу після закінчення вузу.

Але головне, звичайно, не це — молоді зорієнтуються, викрутяться, переучатся. Вони ж «найкращі» — не пропадуть. Проблема в тому, що вчорашні школярі, вступаючи до вузу, не дуже уявляють собі, чого вони хочуть і чим будуть займатися, «коли виростуть». Їх вибір професії не видає ні пориву до творення, ні мрії змінювати світ. Нічого з того, що відрізняє юних і компенсує незнання життєвих реалій. Чого виразно не вистачає в цьому в їх виборі — по-справжньому високих амбіцій і фантазії.

Можливо, найголовніший «прокол» виховання і шкільного, сімейного — не в тому, що дітей недостатньо вчили математики і фізики з біологією. Не в тому навіть, що вони дозволяють маніпулювати своїм вибором. А в тому, що їх горизонти так вузькі, а мрії так несмілі.

Немає впевненості і в тому, наскільки вдалою можна вважати спробу МОН «вирівняти» бюджет з вимогами ринку праці. Збільшення кількості бюджетних місць на спеціальності, які потрібні країні і виробництва, логічний крок. Але результат виявився прямо протилежний «соціогуманітарних лідерам»: якщо туди пройшли кращі з кращих з-за дуже високої конкурсу, то деякі інженерні спеціальності довелося брати, буквально, кого попало. Лідером «антирейтингу» можна вважати майбутніх інженерів деревообробної галузі — прохідний бал становить 105,8. Роздутий держзамовлення на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія» привів до прохідного балу у 105,9. Деякі сфери машинобудування і транспорту також недалеко пішли, не дотягнувши до 110 балів. Із-за чого виникає думка про те, що кількістю бюджетних місць у вузах проблему інженерних кадрів не вирішити. Потрібні ще якісь заходи, які привернули б до цих спеціальностей випускників з вищою підготовкою. Поки що на деякі «промислові» спеціальності набирають всіх підряд — лише б «освоїти» виділені державою місця.

Особливо часто думка про необхідність введення нижнього порогу для вступу до вузу відвідує, коли переглядаєш прохідні бали майбутніх учителів — як середньої, так і професійної шкіл. До речі про «гуманітарному перекосі»: найвищі бали показали майбутні вчителі-філологи (142), вчителі-історики (163) і, несподівано, вчителі фізкультури (146). Також порівняно високим (150) виявився прохідний бал майбутніх фахівців з дошкільного виховання. А ось майбутні вчителі фізики, інформатики, географії не «дотягнули» навіть до 110 балів.

Вся картина вступної кампанії цього року буквально кричить про вузькість світогляду в цілому і профорієнтації зокрема. Збиті приціли в уявленнях одночасно і про те, що престижно, і про те, що вигідно, і про те, що перспективно, і навіть про те, що цікаво. Важко сказати, в чому у нас більший дефіцит — у здатності тверезо і реально оцінити ситуацію на ринку праці або в свого роду ідеалізм, який, здавалося б, від природи повинен бути притаманний юним, але виявився чомусь пригнічений і майже не проявляє себе масово у виборі професії.

В тему: Лілія Гриневич: Історія безграмотного, але збройного міністра. Частина 1

Прострочений вибір. Чому українські батьки вступають у вузи замість дітей оновлено: Серпень 9, 2018 автором: Redactor
Источник