Росією правлять фашисти. Перевірте самі

1


















14 ознак фашизму, складені британським політологом Лоуренсом Бриттом. Знайдіть хоча б одну відмінність від реалій сучасної Росії.

1. Яскраві прояви націоналізму.Урочиста демонстрація прапорів, гордість військовими досягненнями, заклики до національної єдності на цьому фоні характерним чином пов’язуються з підозрами до всього іноземного і з спалахами ксенофобії.

2. Презирство до прав людини. Права людини при фашистському режимі знецінювалися – вони перешкоджали виконанню цілей правлячої еліти. Використовуючи пропаганду, такі режими домагалися того, що населення покірно приймав порушення прав людини, соціально ізолюючи та демонізуючи тих, хто був об’єктом цих порушень.

3. Пошук «козлів відпущення». Однією з найбільш значущих спільних рис усіх фашистських режимів був пошук ворогів – для покладання на них відповідальності за свої помилки, відволікання населення від інших проблем та напрямки соціального розчарування в контрольоване русло. Люди, які виступали проти таких режимів, отримували ярлик «терористів» і відповідне звернення.

4. Засилля всього військового. Правляча еліта завжди ототожнювала себе з армією. Величезна частина національних ресурсів йшла на військові витрати, навіть якщо при цьому важко було забезпечити внутрішні потреби країни. Для фашистських режимів військова міць була висловом національної переваги, і вони використовували її при будь-якій можливості, щоб залякати сусідів і збільшити свою владу і престиж правлячого класу.

5. Повсюдний сексизм. Фашистські режими бачили у жінок громадян другого сорту, зберігали тверду позицію проти абортів та стимулювали в суспільстві гомофобські настрої. Це відбивалося і в драконівських законів, які користувалися підтримкою з боку традиційної релігії країни.

6. Контроль над засобами масової інформації. Засоби масової інформації при фашизмі часто перебували під жорстким контролем влади і ні на крок не могли відступити від лінії партії. Методи контролю включали не тільки видачу дозволів і доступу до ресурсів, економічний тиск і наполегливі заклики до патріотизму, але і загрози.

7. Одержимість національною безпекою. Апарат національної безпеки служив фашистським режимам репресивним інструментом, що працювали в умовах секретності і без обмежень. При цьому будь-який сумнів у його діяльності клеймилось як зрада.

8. Зв’язок між релігією і правлячим класом. Пропаганда підтримувала ілюзію того, що фашистські лідери виступають захисниками віри, а їхня опозиція — безбожники. У людей складалося відчуття, що опиратися перебуває при владі еліти – все одно що повстати проти релігії.

9. Захист влади корпорацій. Тоді як приватне життя звичайних громадян перебувала під суворим контролем, великі компанії могли діяти з відносною свободою. Корпорації не тільки гарантували потужне військове виробництво, але й виступали додатковим засобом соціального контролю.

10. Придушення робітничих об’єднань. Робочі руху вважалися силою, яка могла кинути виклик політичній гегемонії правлячого класу і підтримують його підприємців.

Такі рухи придушувалися і прирівнювалися до кримінальних угрупувань. На бідні верстви населення дивилися з презирством і підозрою.

11. Презирство до інтелектуалів і мистецтва. Вважалося, що інтелектуальна і академічна свобода загрожує національній безпеці і патріотичним ідеалам. Свобода думки і висловлювання засуджувалася і придушувалася.

12. Одержимість злочином і покаранням. Чисельність ув’язнених при фашистських режимах була дуже високою, при цьому поліція отримувала героїчну репутацію і майже необмежену владу, що призводило до численних зловживань. Щоб виправдати розширення повноважень поліції, влади стимулювали у населення страх перед злочинцями, зрадниками і ворогами.

13. Протекціонізм і корупція. Підприємці, близькі до влади, використовували своє становище для збагачення. Корупція розвивалася в обох напрямках: фашистський режим отримував фінансову допомогу від економічної еліти, а та – політичні послуги від уряду. Члени владної еліти часто користувалися своїм становищем і привласнення національних ресурсів.

14. Підтасовка результатів виборів. Нібито вільні вибори були, як правило, фіктивними.

При реальних виборах правлячі еліти прагнули маніпулювати кандидатами, щоб отримати вигідний результат.

«>

14.07.2018
09:40
Источник